Звіт про проведену роботу Муравлівського ЗЗСО щодо реалізації Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» з 23 02.2023 по 23.03.2024 н.р.

Соціальний педагог– це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.

Соціальний педагог:

- здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;
- бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; дитячої злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;
- допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній, волонтерській діяльності;
- проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах);
- є посередником між школою, сім’єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.

Функції соціального педагога:

1. Прогностична: прогнозування посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації.
2. Консультативна: рекомендації учням, батькам, вчителям, молодіжним об’єднанням з питань розв’язання конфліктів та проблемних ситуацій.

3. Захисна: захист прав дітей, представлення їх інтересів в різноманітних інстанціях
4. Профілактична: запобігання негативним проявам в учнівському середовищі, пропаганда ЗСЖ.
5. Соціально-перетворювальна: соціально-педагогічний захист соціально незахищених категорій дітей, сприяння професійному самовизначенню.

6. Організаційна: координація взаємодії всіх суб’єктів виховання, сприяння участі дітей у науковій, технічній, художній творчості.

Питання, за якими можна звертатися до соціального педагога:

— формування гуманних відносин між учнями та педагогами;
— охорона і захист прав та інтересів дітей;
— вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;
— вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;
— створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;
— організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей і підлітків;
— попередження конфліктів в учнівських колективах;
— допомога у професійному самовизначенні;
— орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;
— профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями “групи ризику”;
— взаємодія з педагогами, психологами, батьками або опікунами для надання допомоги учням

Рекомендації батькам

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Батьки! Не бійтеся своїх дітей, підходьте до них ближче!
Робіть подарунки дружинам! Дружини, не соромтеся приймати подарунки від чоловіків!
Батьки! Прагніть більше заробляти, і навіть коли лежите біля телевізора, під газетою, не забувайте про родину!
Любіть школу, довідайтеся в довідковій її адресу і допомагайте школі доти, поки вас не почнуть впізнавати в обличчя!
Грайте, співайте, веселіться зі своїми дітьми, зробіть їхнє дитинство привабливим, і тоді вони зроблять вашу старість захищеною.
Батьки! Намагайтеся бути розумними та інтелігентними, тому що це облагороджує!
Будьте рекордсменами в роботі, в домашніх справах, у спорті – і ви станете гідним прикладом для своїх дітей!
Батьки! Пам’ятайте, що саме на вас покладена відповідальність за приріст населення! Не ухиляйтеся від своїх обов’язків!
Постійно шукайте достоїнства у своїх дітях і відхиляйте за непотрібністю недоліки!

РЕКОМЕНДАЦІЇ МАТЕРЯМ

Ваша дитина найкраща у світі, тобто така ж гарна, як і всі інші діти.
Не заважайте дитині долати труднощі і вміло створюйте їх.
Не сваріть дітей, при дітях і в ім’я дітей – нікого, тоді ваші чада виростуть незлобливими, добрими і ввічливими.
Не лякайте дитину необхідністю читати, і вона полюбить книги.
Найкраще виховання – виховання природою і діяльністю, а не словами і докорами.
Довіряйте дитині, і навіть якщо вона спочатку перетрощить усю саксонську порцеляну, а ваші улюблені діаманти роздасть жебракам, то пізніше з неї обов’язково буде щось путнє.
Дозволяйте дитині голодувати від сніданку до обіду, і це зробить її здоровою і веселою.
Не потрібно робити свята для дітей, потрібно робити свята разом з дітьми.
Частіше розважайтеся, співайте гарних пісень, приголублюйте своїх дітей, робіть разом з ними що-небудь, не лінуйтеся віддавати їм частку душі, і у вас усе вийде.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СЕРЕДНІХ І СТАРШИХ КЛАСІВ

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо);
емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);
культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, дисками; використовуйте Інтернет для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.

3. Регулярно знайомтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій ви маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де коли ці знання стануть у нагоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших, краще порівняйте її із собою – це дає надію.

7. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але і для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.

8. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.

9. Давайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.

10. Пам’ятайте, що, за науково-обгрунтованими нормами, над виконанням всіх домашніх завдань учні п’ятих – шостих класів повинні працювати до 2,5 годин, сьомих-восьмих – до 3 годин, восьмих-дев’ятих – до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на домашню роботу. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.

11. Створюйте традиції й ритуали, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ’ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.
У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».
Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.
Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.
Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.
Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.
Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.
Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.
Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.
Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.
Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.
Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.
Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЗАМКНЕНОЇ ДИТИНИ

Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.
Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.
Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.
Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.

]РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:
Не віднімай чужого, а своїм ділися.
Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.
Через оцінки не плач, будь гордим.
Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.
Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.
Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.
Намагайся бути акуратним.
Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПРИПИНЕННЯ

ПОСТІЙНИХ СВАРОК І БІЙОК МІЖ ДІТЬМИ

1. Уникайте заступатися за одного з дітей. Не давайте їм найменшого приводу відчути вашу значимість у самій бійці. Відмовтеся від ролі судді, прокурора або адвоката. Перестаньте карати «винного» і втішати «безвинного». Якщо ви відчуєте, що хтось може серйозно постраждати, то вплиньте на ситуацію: відведіть кожного в окреме місце, щоб вони зменшили свій запал.

2. Заспокойте дітей, що б’ються. Присядьте, якщо необхідно, щоб порівнятися з ними. Лагідно торкніться до них. Примирливо подивіться на кожного, не засуджуючи і не сердячись ні на кого. Якщо вони б’ються за іграшку, почекайте, поки вони заспокояться, простягніть руку до предмета, за який вони б’ються, і скажіть: «Ви знову одержите цю іграшку, коли вирішите, як поділити її, щоб ніхто не був скривджений». Потім вийдіть разом з іграшкою, і нехай вони самі розберуться в усьому. Немає необхідності залякувати їх, щоб зупинити бійку. Уникайте таких фраз: «Ваші бійки просто виводять мене із себе!»

3. Опишіть словами те, що ви бачите під час бійки. Коли ви звертаєтесь, не засуджуючи учасників бійки, то це дозволяє дитині самій зрозуміти, що, можливо, вона щось робить не так. Ви доносите до її свідомості загальну подію, що відбувається. Якщо вона самостійно усвідомлює те, що робить, то може за бажанням, вибрати, чи варто їй продовжити бійку. Якщо ж ви будете це робити з відтінком осуду, діти займуть оборонну позицію.

4. Поставтеся з розумінням і співчуттям до їхньої злості по відношенню один до одного, не заперечуючи і не намагаючись урезонити це почуття. Наприклад, якщо ваша дитина говорить:»Я ненавиджу свого брата!», то відреагуйте так: «Зараз можна зрозуміти твою злість», замість слів: «Хіба можна ненавидіти свого брата? Дуже недобре говорити такі речі!» Почуття, до яких відносяться з розумінням і співпереживанням, втрачають свою силу. Вони втрачають свій руйнівний заряд. Допоможіть дитині осмислити, через що вона злиться, і підведіть її до того, щоб вона сама висловила свої почуття.

5. Допоможіть дітям домовитись так, щоб обидві сторони залишилися при своїх інтересах. Направте їх по шляху мирних переговорів. Наголосіть на тому, що бійка справі не допоможе. Допоможіть дітям дійти згоди. Направте суперечку в таке русло, щоб кожний з її учасників одержав свою вигоду. Компроміс у цій справі – неефективний вихід з положення. У більшості випадків він залишає обидві сторони незадоволеними. Не робіть спроб домовитися в той час, коли вони зляться один на одного. Нічого не вийде. Якщо ж вони почнуть знову злитися, поверніться до пунктів 3 і 4, дайте коментар, що відбувається, і поставтеся до їхньої злості з розумінням, і тільки тоді, коли їхня злість припиниться, знову переходьте до переговорів.

6. Якщо бійка викликає у вас надто велике занепокоєння, то вийдіть з кімнати і … прогуляйтеся. Переконайтеся в тому, що ви йдете з кімнати не в пориві злості і не грюкаючи дверима. Робіть це без попередження. Не слід кидати такі слова: «Мені набридли ваші постійні сварки і бійки! Я іду!» При такій реакції діти відчувають тільки провину або починають розуміти, що за допомогою бійки вони якоюсь мірою можуть маніпулювати вашими діями.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДТРИМКИ

ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКА

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням – ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я – добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики – відчуття: «зі мною щось негаразд», «я – поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це – виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).
Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.
Допомагати, коли просить.
Підтримувати успіхи.
Довіряти їй свої почуття.
Конструктивно вирішувати конфлікти.
Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».
Бути міцними й послідовними. Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ВИКОРИСТАННЯ

ЕФЕКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

1. «Виграти – виграти».

У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?

2. Творчий підхід.

Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?

3. Емпатія.

Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?

4. Оптимальне самоствердження.

Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?

5. Спільна влада.

Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?

6. Управління емоціями.

Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?

7. Готовність вирішити конфлікт.

Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.

8. Картографія конфлікту.

У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?

9. Розробка альтернатив.

Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.

10. Переговори.

Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?

11. Посередництво.

Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?

12. Розширення кругозору.

Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ

РІВНЯ СТРАХІВ У ДИТИНИ

Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.
Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.
Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.
Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.
Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.
Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
Змініть образ страху.
Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.
Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ІЗ ЗАОХОЧЕННЯ ДИТИНИ В РОДИНІ

Якнайчастіше схвально посміхайтеся своїй дитині: і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли спілкується з вами.
Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло й затишно, якщо мама торкнеться неї, а тато схвально обійме або потисне руку.
Висловлюйте схвалення найменшому успіху дитини.
Використовуйте частіше вислови: «ти маєш рацію», «ми згодні з твоєю думкою» - це формує в дитини самоповагу, розвиває самоаналіз і критичність мислення.
Даруйте дитині подарунки, але при цьому вчіть, як їх приймати.
Формуйте у своїй родині традиції та звичаї заохочення дитини: день народження, іменини, Новий рік, кінець навчального року, 1 Вересня, вдалий виступ, сюрпризи, привітання тощо.
Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які прояви увагу незалежно від вартості подарунку.
Для заохочення своєї дитини використовуйте не тільки матеріальні подарунки, але й моральні заохочення, придумані вами, які згодом стануть реліквією в архіві родини вашої дитини: подяки власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо.
Якщо ви хочете використати як заохочення гроші, надайте дитині можливість учитися розпоряджатися ними розумно.
Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася, обговоріть це з нею.
Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, але не залишайте їх витрачення без аналізу самою дитиною та вами.
Якщо вашій дитині дарують подарунки, ніколи не обговорюйте з нею їхню вартість або цінність: це може призвести до серйозних моральних проблем.
Вчіть свою дитину розуміти й цінувати заохочення батьків.
Пам’ятайте! Ваші увага, любов, дружня участь і прихильність можуть зробити для вашої дитини більше, ніж найдорожчий подарунок1 Рани приниження й знущання не гояться роками, шрами байдужості й ігнорування залишаються на все життя!

Рекомендації для батьків про безпечне використання ІНТЕРНЕТУ

Розвиток і безпека наших дітей — пріоритетні завдання для батьків. Кожен з нас прагне використати всі можливості для того, щоб діти виросли здоровими, освіченими й гармонійно розвиненими особистостями. Інтернет може стати в цьому одним з головних помічників.

Довіра в родині

Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.

Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.

Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся у міру її віку укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.

Мобільний інтернет і діти різного віку

У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний інтернет дітям у тому або іншому віці.

Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.

З 7 до 11 років діти, як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати інтернет саме, як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.

Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.

Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.

Новий драйв сімейного спілкування

Зробіть мобільний інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.

Розвиватися з інтернетом

Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти, як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в мережі. Але показуючи дитині багатогранність інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.

Обережно, кібер-злочинці!

Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають увійти в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:

- намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.

- привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.

- штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.

- звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім.

Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.

Антивіруси й спам-фільтри

Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.

Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти інтернет.

Рекомендації педагогам