Гра "Сокіл" ("Джура")

ВСЕУКРАЇНСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА

ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА ГРА

"СОКІЛ" ("ДЖУРА")

ІНФОРМАЦІЙНА КАРТКА КУРЕНЯ

Склад куреня:

    Степан Іванович Олійник –   (1908-1982)

Біографія

        Цю людину знали — без перебільшення — всі жителі України і за кордоном. Поет-гуморист, сатирик майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п'ять десятиріч — журналістиці. Викривав міщанство, ницість, хабарництво, сутяжництво, тобто все те, що не прикрашає людину. Боровся за ствердження добра і правди, чесності й благородства. Без його творчості неможливо уявити українську сатиру і гумор.

Народився Степан Олійник 3 квітня 1908 року в селі Пасисели на Одещині в багатодітній хліборобській сім'ї. Степан був найстарший, отож доводилося і по господарству поратися, і в полі орати, сіяти, косити, й молотити. До школи мати проводжала сина за народним звичаєм. Спекла калач — для вчителя. У школу треба нести святий хліб, бо починаєш велику справу — ідеш навчатися грамоті. А ще поставила на коліна молитися Богові, “щоб помагав учитися і дав добру пам'ять“. Наука хлопцеві давалася легко. Уже в першому класі написав лист до батька, який перебував у австрійському полоні. Друкованими буквами скомпонував цидулку до Австро-Угорщини. Тато її одержав, і “весь барак плакав“, коли читали виведені дитячою рукою слова.

Коли в 1930-му батько потрапив під “розкулачку“, юнак уже був студентом. Ясна річ, сина “ворога народу“ з вузу виключили, і він влаштувався на роботу рульовим на кораблі “Ленін“. А коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже самого. “Українського буржуазного націоналіста“ “чорний ворон“ повіз у ДОПР прямо з гуртожитка. За те, що складав дотепні частівки для студентської стіннівки “Синя блуза“. Та 1931 рік був не такий жорстокий, як 1937-й. Отож хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до “всесоюзного старости“ Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в'язня блокнот із його віршами, і після того... став прихильнішим.

У 1934 році закінчив педінститут. Працював кореспондентом газети “Чорноморська комуна“, обійшов багато районів Одеської області. Зрідка друкував поезії в газетах. 1936-го почалися тотальні арешти. В кожному бачили потенційного запроданця, зловмисника, шпигуна. Агентурна мережа НКВС розширювалася. Звичайно, ясноокого товариського юнака, який ставав душею будь-якого товариства, не могли обійти увагою: запросили до відповідного кабінету й запропонували співпрацю. Та м'який, інтелігентний Олійник категорично відмовився. Була ще одна спроба схилити його на свій бік. Коли після війни повернулися до Києва, знову викликали на Короленка “для важливої розмови“. Не піддався на умовляння, не злякався погроз. Тодішній сусід по квартирі на Саксаганського, 44, Олекса Гуреїв розповідав, що після візиту вражений і вкрай обурений письменник повторював раз у раз: “І що ви думаєте? Мені запропонували бути донощиком у нашій спілці. Я їм сказав, аби шукали іншого“.

Ще в студентські роки, коли заарештували Степана Івановича, одним із свідчень “буржуазного націоналізму“ стала українська сорочка. Донощик повідомляв, буцімто Олійник вербував у молодіжне підпілля лише тих, хто одягав вишиванки. Справді, свого часу поклялися вони з Володимиром Івановичем носити українські сорочки. Незалежно від моди. Як талісман. І на столі слідчого вона лежала поруч із конспектами та віршами. У першій своїй битві в 1941-му в Голосіївському лісі він теж був у ній. Командир парашутно-десантної бригади Олександр Родимцев неабияк здивувався, коли перед ним постав “вояк“ із посвідченням газети “Червона Армія“ не в гімнастерці, а в розірваній, вкритій пилюкою... українській сорочці. “Білобілетник“ Олійник дістав тоді у подарунок трофейний пістолет.

Земляки письменника-гумориста щороку ось уже двадцять літ проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Заснували Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника, Благодійний фонд. У селі Левадівці за кошти краян встановили пам'ятник односельцеві. Отже, збуджується дещо пригаслий інтерес до творчості Степана Івановича Олійника.

ПОЛОЖЕННЯ про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру “Сокіл” (“Джура”)

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 р. № 845

Наказ МОН про проведення гри “Сокіл” (“Джура”) у 2021/2022 навчальному році;

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з організації роботи в куренях Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

СИМВОЛІКА ГРИ «СОКІЛ» («ДЖУРА») Підготовка рою до участі у грі.

В основі символіки гри лежать ідейні засади. Використані три кольори – чорний, червоний і білий – традиційні для української вишивки. Тло червоне (малинове).  – основний колір козацьких знамен. Білий козацький хрест – традиційна українська та загалом лицарська відзнака. Шабля і булава, звичаєві козацькі символи простого воїна та володаря – символи виховання добрих громадян та провідників суспільства. Голова козака – збірний образ воїна-лицаря-козака, ідеал, до якого слід стреміти молоді. Мудрість, шляхетність, відвага – три риси провідної верстви, виховання яких особливо потребує українська молодь. Ройові атрибути: назва, відзначка (емблема), ройовий клич-гасло, клич-девіз, ройове гасло-позивний, прапорець встановленої форми із своїми барвами, типова форма-однострою. Склад рою – 8 осіб (6 хлопців, 2 дівчини). Ройовий. Керівники роїв призначаються наказом адміністрації, на яких покладається відповідальність за збереження життя та здоров’я учасників рою. Один представник –ройовий, другий – виховник рою вчитель-фахівець. Назва. Має мати героїчний, козацький, патріотичний зміст. Найкраще, використовувати зооморфні мотиви, гумористичні, історично-героїчні, подекуди і фантастичні образи, зокрема з фольклору: Нічні кажани, Волоцюги, Гайдамаки, Сіроманці, Котигорошки, Чорні вершники, Чорні запорожці, Залізні вовки. Мета: створення збірного образу, який би сприймали члени рою як частинку себе, і це б мотивувало їх спільно наслідувати свій ідеал, співдіяти у досягненні перемоги. Кожен рій (команда від школи) обирає собі ім’я визначного козацького, військового, державного, суспільно-політичного, культурного діяча всеукраїнського масштабу, чи свого краю. Члени рою мають його шанувати, брати собі за приклад, знати його кращі риси, здобутки, чим він прислужився Україні. Назва рою має звучати наприклад: Корсунський рій ім. Марка Жмайла. Відзначка (емблема) – схематичне, символічне зображення назви рою. Форма: білий круг з чорним колом. В середині чорне зображення. Розмір – D – 5 см. Можна використовувати на правому рукаві однострою, на висоті середини між ліктем та краєм рукава на плечі. Ройовий клич-гасло (клич-девіз) – Має відображати лицарсько-воїнську, козацьку традицію, світогляд, ідеали. Можна використати народні приказки чи прислів’я, латинські вислови: “Двічі не вмирати”, “Або пан, або пропав”, “краще вовком згинути, аніж жити псом”, “зі щитом або на щиті”. Мета – клич має ідейно об’єднувати всіх членів куреня, спрямовувати їх на якусь позитивну поведінку. Ройове гасло-позивний: напр. “Пугу-Пугу” – “Козаки з лугу” чи “Сонце сходить” – “буде день”. Мета – використання під час змагань, зокрема теренової гри, “Квесту” для зв’язку зі своїми. Ройове знамено (прапорець) – це полотняний або сатиновий квадрат розмірами 75×75 см. Він складається з двох чи трьох барв. На правій (лицевій) стороні у центрі нашивається відзнака гри, висотою 25 см. На тій же стороні розміщуємо симетричний напис назви рою. Розміри букв по висоті – 10 см. На лівій (зворотній) стороні без нашивок. Прапорець носиться прикріпленим до держака довжиною 180 см та діаметром 3 см. Барви рою – будь-які два чи три кольори, вибрані куренем. Основна барва для всіх учасників гри “Джура” – малинова. Її можна використовувати як одну з барв рою, але не як основну, а додаткову, яка виконує функції тла (фону) Однострій (типова форма) – має бути простий у виготовленні з елементами козацької тематики та традиції. Основний елемент – вишиванка. Для виготовлення однострою можна використати елементи обмундирування українського війська чи силових структур. Для участі у спортивних та польових змаганнях слід використовувати спеціальний одяг Вітання та звертання учасників гри «Джура».  Учасники гри звертаються один до одного «Друже/подруго»  із добавлянням імені. Урочисте вітання – «Слава Україні!», відповідь – «Героям слава!». Гасло гри «ДЖУРА» – «В єдності – сила! В силі – перемога!». Клич: «Душу – Богові, Життя – Україні, честь – собі».